Читаючи книгу Івана Патриляка "Перемога або смерть" про український визвольний рух 1939-1960 рр. ...
Вранці о 5:00 годині влітку й о 6:00 взимку всіх мешканців табору піднімала гучна сурма. Протягом п'яти хвилин вони мусили вишикуватися на муштровому майдані посеред табору. Сурма лунала тричі з інтервалом трохи більше як півтори хвилини. Перший відрізок часу призначався для збору, між "другою" та "третьою" сурмою ройовий вишиковував свій відділ у колону, після "третьої" виводив на плац.
Гімнастику (руханку) проводив підстаршина (хорунжий або бунчужний), вона складалася з прискореного маршу, бігу, заспокійливих вправ, простих та комбінованих вправ для всіх груп м'язів, спортивних ігор, кінцевого бігу, маршу зі співом. Після руханки курсанти мали 10-15 хвилин для того, щоб помитися, поголитися й застелити ліжка.
Ранкова й вечірня молитви відбувалися в такий спосіб: курсанти шикувалися в три ряди, отримавши команду "До молитви!", всі знімали шапки і ставали струнко, потім, після команди "Спочинь!", відставляли вбік ліву ногу й трохи згинали в коліні праву. Один із повстанців (чия була черга) голосно промовляв слова молитви "Отче наш" і "Богородице Діво, радуйся", після чого виголошувалася особлива "повстанська" молитва, унікальний текст якої заслуговує на те, щоб подати його цілком.
"Україно, Свята Мати Героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітрів кавказьких та шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника батька Хмеля, тріумфом і гуркотом гармат революції, радісним гомоном Софійських дзвонів, нехай душа моя в Тобі відродиться, славою Твоєю опроміниться, бо Ти Пресвята -- все житті моє, бо Ти -- все щастя моє.
Задзвони мені брязкотом кайданів, скрипінням шибениць. У понурі ранки принеси мені зойки закатованих по льохах, у тюрмах і на засланнях.
Щоб віра моя була Гранітом, щоб зросла завзяттям міць, щоб сміло йшов я в бій так, як ішли герої за Тебе, Свята, за Твою славу, за Твої святі ідеї, щоб пімстити ганьбу неволі, стоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром, Крутами, геройську смерть Вождя Української Нації, Української Національної Революції -- Полковника Євгена Коновальця, Бесарабової, Головінського, Голояда, славну смерть Данилишина і Біласа та тисячі незнаних нам, що їх кості порозкидані або тайком погребані.
Спали вогнем животворним в серці моєму кволість, нехай не знаю я, що таке вагання; скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай моєму. В тюрмах і в тяжких хвилинах нелегального життя зрости мене до ясних подвигів, для Тебе в подвигах тих знайду смерть, солодку смерть у муках за Тебе, і хай розпливуся в Тобі та вічно житиму в Тобі, Відвічна Україна, Могутня і Соборна".
Отримавши наказ "По молитві", курсанти одягали шапки й вирушали на сніданок, перед яким черговий підстаршина перевіряв чистоту рук і мисок.
Опісля службовий підстаршина звітував перед командиром школи або його ад'ютантом про загальну кількість курсантів, хворих осіб, осіб, які відбули до бойових відділів, відправлені в наряди, на варту, кухню, технічну роботу (ремонт зброї, одягу і т.п.).
Здійснювався загальних огляд зброї та одягу, і розпочиналися польові заняття. Завершивши їх, курсанти чистили зброю, одяг, обідали, отримували нові наряди.
Після закінчення пообідніх занять о 18:00 оголошували наряди на наступний день і починалася вечеря.
Між 19:30 та 21:00 був вільний час, який, здебільшого, витрачали на господарські роботи.
О 21:00, після вечірньої молитви, знову лунали три сурми (нічна зоря). Протягом п'яти хвилин курсанти з плацу переходили до землянок чи казарм і лягали відпочивати.
Немає коментарів:
Дописати коментар